###Як Десна новий клубний герб розробляла ###

Зважаючи на ті високі ціли, які керівництво клубу ставить перед командою на даному етапі та в перспективі, було прийнято рішення про розробку, розгляд та затвердження нової емблеми клубу.

Зміна цього дуже важливого елементу іміжду команди хвилює в першу чергу вболівальників команди - жителів Чернігова та області, самих футболістів, керівництво клубу та всіх, кому не байдужий футбол.

Усвідомлюючи велику важливість цього питання, було вирішено підійти до нього з наукової точки зору. Залучити науковців - істориків, дизайнерів, провести открите обговорення серед вболівальників на сайті клубу та остаточний варінт затвердити в Геральдичній комісії , тим самим зробити все можливе аби прийти до єдиної , науково підтверженої точки зору.

Це тема почала обговорюватися незабаром після приходу нового генерально спонсора команди.

Основні тези, які лунали з боку фанатів - це збереження основніх кольорів на наявність герба, який би символізував Чернігів чи Чернігівщину, як стародавнє місто, та наявність на емблемі незмінної назви команди - Десна.

Виходячи з цого було проведене історичне дослідження чернігівських гербів та прапорів.

До вашої уваги приводится історічна довідка з цього приводу.

Ситий Ігор,

кандидат історичних наук,

член Ради Українського геральдичного товариства,

старший науковий співробітник

Чернігівського історичного музею

ім. В. В. Тарновського

ІСТОРИЧНІ КЛЕЙНОДИ ЧЕРНІГОВА ТА ЧЕРНІГІВЩИНИ

Чернігів — це одне з найдавніших міст України (перша літописна згадка у 907 р.), яке у 1623 р. отримало статус магдебурзького міста, тобто право на міське самоврядування. Зовнішніми атрибутами цього права були печатка, герб та прапор.

В історичній науці не склалось єдиної думки щодо символіки Чернігова та Чернігово-Сіверської землі. В.Румянцева вважає, що емблемою Чернігівського князівства здавна був двоголовий орел . Натомність Б.Рибаков, дослідивши билини чернігівського циклу, доводив, що початково це був віщий ворон, або як варіант – фантастична істота Семаргл. На користь цих гіпотез, як і інших схожих, можна знайти досить аргументів, тим більше, що емблематика змінювалась протягом століть. Можливо ворон більш рання емблема, яка трансформувалась в орла під впливом тісних зв’язків Чернігівського князівства з Візантією через Тмутаракань в ХІ ст. Доречно відмітити, що великий князь чернігівський Мстислав Володимирович користувався родовим знаком, який мав вигляд тризуба. Сам він започаткував будівництво одного з найдавніших мурованих храмів на теренах Східної Європи – Чернігівського Спасо-Преображенського собору, де і був похований у 1036 р. Саме він після знаменитої битви під Лиственом (поблизу Чернігова) 1024 р., де розгромив військо великого князя київського Ярослава Мудрого, заснував Велике князівство Чернігівське.

Ще один відступ стосовно герба Чернігівської землі – чорного орла, а саме його кольору. Можна припустити, що він невипадковий. Історик О.Толочко пише: „Різні боки кордону маркіруються різними барвами. Свій бік – світлою, чужий – темною. Протистояння “світлої”, “красної” Русі темному, незнайомому полю – одна з головних колористичних домінант давньоруської літератури. Кольоровий код, втім, не єдиний. Він має своє, безпосереднє продовження у знаках сторін світу, де своєму відповідає південь (світло), чужому – північ (темрява). На світанку давньоруської державності саме таким чином поляни усвідомлювали своїх північних сусідів сіверян, пов’язуючи із ними чорну фарбу, а заразом і поняття географічної півночі, холоду. Можна твердити, що уявлення про максимальну етнічну відчуженість обов’язково асоціюється із чорною північчю” .

В такому разі стає зрозумілою позиція геральдистів Речі Посполитої, які у XVII ст. стверджували, що двоголовий чорний орел – давня емблема Чернігівської землі, на підставі чого польський сейм у 1633 р. затвердив герб Чернігівського воєводства. Їм став чорний двоголовий орел з розпущеними крилами під королівською короною та вензелем королевича Владислава на грудях (цікаво, що у 30-ті XVII ст. був ще один герб, пов'язаний з Чернігівщиною. Це Погоня або вершник в обладунках. Він був вміщений на печатці чернігівського земства) .

На жаль, нам не відома аргументація геральдистів щодо давності орла, як емблеми Чернігівщини. Та й взагалі, чи були вона? Не треба забувати, що Чернігівські землі були спірною територією між Річчю Посполитою та Московською державою, а звідси – всілякі намагання обох держав тим чи іншим засобом прив'язати їх до себе. Можливо, чорний двоголовий орел планувався як противага московському. Ось дивіться, у складі Речі Посполитої є землі, які мають у гербі орла ще з домонгольських часів на відміну від пізнішого, запозиченого з Візантії, московського. Крім того, чорний орел перекликався з польським білим. У такий спосіб доводили, що чернігівські землі у складі Речі Посполитої є невід'ємною її частиною, а Москва не має на них ніяких прав.

По іншому до цього питання підходила протилежна сторона. Відомо, що у XVIІ ст. герба у загальноприйнятому розумінні в Московській державі не існувало, а ті зображення, що ми бачимо на царській печатці, можна розглядати, як емблеми (і не більше), які підкреслювали думку, що Москва – це збирач руських земель. Цікаво відзначити, що на печатці Івана IV емблема чернігівської землі – меч східного типу чи шабля, на тарелі Олексія Михайловича – це білий олень на зеленому тлі . Як бачимо, у російській традиції емблема чернігівських земель була нестійкою, що пояснюється слабкістю російської геральдики, що як наука почала розвиватися лише у XVIII столітті, а в XVII ст. московським чиновникам доводилося або створювати штучні емблеми, або користуватися розробками більш досвідчених західних геральдистів, вносячи свої модифікації. Тому чернігівський орел у 1672 р. стає одноголовим . І у лапах у нього з'являється хрест, який нагадує, що чернігівські землі поряд з Києвом були колискою християнства на Русі. Голову ж орел «втратив», тому що загальнодержавною емблемою Московської держави був двоголовий візантійський орел, і не припустимо, з точки зору московських чиновників, щоб подібна емблема була у Чернігова, міста хоч і стародавнього, але ж провінційного, яке перебувало певний час у складі Речі Посполитої. Таким чином, чорний орел утвердився як герб Чернігово-Сіверської землі.

В той же час як міський герб Чернігова ми можемо розглядати тільки зображення св. Владислава. У 1623 р. Сигізмунд III своїм привілеєм надав місту магдебурзьке право, де серед іншого затверджувався міський герб: «... в герб городской назначаєм: святой Владислав в збруи с красною хорогвою» . Чому саме цей святий потрапив на герб? Адміністратором Чернігово-Сіверської землі у той час був королевич Владислав, у майбутньому король Владислав IV, а святий Владислав був його покровителем. Тут треба згадати традиції Київської Русі, її князів, котрі, вміщували на печатках зображення своїх святих покровителів. Чому святий був у військовому спорядженні? Чернігів — це прикордонне місто, до речі, як і зараз. Знову ж аналогії: зображення озброєного воїна бачимо на князівських печатках Київської Русі. Геральдисти Речі Посполитої добре знали свою справу і підводили під свої розробки солідну базу. Зображення св. Владислава існувало на міській печатці Чернігова з 1623 до 1782р., тобто 159 років (у XVII —XVIII ст. поняття «міський герб» і «міська печатка» були тотожними).

В указі Сенату 1730 р., на який посилаються окремі дослідники, йдеться про затвердження військової емблеми та підтвердження старого земельного герба Чернігівщини, а не міста Чернігова . Про це переконливо свідчать дані сфрагістики. На печатці Чернігівського полку зображений чорний одноголовий орел з хрестом, а на міській — св. Владислав (не слід забувати про складні взаємовідносини між козацьким та міським самоврядуванням на Гетьманщині) .

Сьогодні відомий 61 відбиток печатки м. Чернігова, їх описів, фотографій з хронологічними рамками 1658-1782 рр. На всіх – зображення св. Владислава. 52 відбитки (1769-1781 рр.) описала Н.Грабова. Вона трактує св. Владислава як озброєного козака . Подібне трактування маємо і в опису печатки 1692 р., вміщеному у «Черниговских губернских ведомостях» 1857 р., ч. неоф. до № 18.

Постать св. Владислава утрималась на міській печатці до 1782 р., коли указом Катерини II був затверджений міський герб – чорний орел під короною з хрестом у лапі . Чому 159 років св. Владислав всіх задовольняв, а в 1782-му вже ні? Ймовірно, російська імператриця, один з ініціаторів поділів Речі Посполитої, використовувала всі можливості, щоб знищити будь-яку пам'ять про те, що руські землі входили до складу цієї держави. Крім того, не треба забувати, що цей герб нагадував про особливий статус міста, його магдебурзькі права, що у самодержавній кріпосницькій Росії викликало неприйняття.

Лінію на нівелювання самобутності підкорених народів проводили й інші імператори. Згадаймо указ Павла І, який вимагав замінити зображення на міських та інших печатках України на державний герб Російської імперії . Проте, чорний орел залишався гербом Чернігова та Чернігівської губернії до Жовтневої революції. Після неї, з 1917 по 1969 р., Чернігів не мав не те, що герба, а й взагалі якоїсь емблеми.

15 березня 1969 р. перша сесія 12 скликання Чернігівської міськради затвердила новий «герб» – «основу герба становить срібний щит слов'янської форми, що символізує давність міста і його важливе оборонне значення в минулому, угорі щита – старослов'янським шрифтом напис – «Чернігів», внизу – серп і молот, що символізують мирну працю і непорушність союзу робітничого класу й селянства. Центральна червоно-лазурова площина щита, що відтворює кольори прапора УРСР, розподілена золотим колосом пшениці, який підкреслює, що Чернігів – центр області з розвинутим сільським господарством. На лазуровому тлі зображений силует давньої гармати, він нагадує, що Чернігів у минулому був фортецею на південно-західних рубежах Росії: на червоному – срібне зображення реторти і шпулі, яке символізує промисловий розвиток сучасного міста. Пересікаючи лазуровий і червоний фон площини, в'ються хвилі Десни, на березі якої розкинулося місто» .

Як бачимо, у цій емблемі безліч порушень геральдичних принципів, тому, ясна річ, зі створенням суверенної України серед іншого постало і питання про відновлення старого історичного герба Чернігова. Була створена комісія для вивчення цього питання. Оголошено конкурс на краще графічне вирішення герба. Були виступи по міському телебаченню, публікації у пресі. Але зразу впадає у вічі, що повністю було зігноровано перший історичний герб Чернігова – св. Владислава. На розгляд сесії міськради виносився герб з орлом, але вона кілька разів відхиляла цей проект, мовляв, що це йде від Росії, царату і таке інше. Депутатам не вистачило знання історії рідного міста. Нарешті, вони прийняли рішення віддати це питання на розгляд виконкому, і той своїм рішенням № 332 від 1 грудня 1992 р. ухвалив: «затвердити герб міста по опису та малюнку, які додаються», тобто орла з хрестом. Автор модифікації та опису цього герба токар Чернігівського радіоприладного заводу В. М. Сергєєв.

Ось що він пише (мовою оригіналу): «Исторический герб Чернигова представляєт собой серебряный гербовий щит, на фоне которого изображен черный одноглавый орел со специфически взведенными распущенними крыльями. Гордо витянутая шея, високо поднятая голова й раскритий клюв с выбросом язика символизируют всепобеждающее й жизнеутверждающее начало, силу, ликование. Широко расставленные лапы, традиционние для изображения черниговского орла, дополняют общее впечатление силы и отваги. В левой лапе орла находится золотой крест, символизирующий духовнеє начало, значимость й влияние христианства в многовековой жизни города, одного из наиболее значительних духовних центров нашего отечества, давшего неиссяквемую плеяду подвижников православия. Голову орла венчает золотая пятиконечная башениая (городская) корона – символ принадлежности данного герба городу» .

Співвідношення сторін 1:1,2. Язик та очі орла червоного кольору, дзьоб і лапи — золоті. Обґрунтування орла В.Сергєєв дає по В. Румянцевій, але в дуже категоричній формі. Дискусійні доводи він подає, як загальноприйняті і безумовні, при цьому цілком ігнорує св. Владислава, який був гербом міста 159 років. Крім того, орел втрачає великокнязівську корону, що у дореволюційному зображенні підкреслювала особливий статус Чернігова. Не слід забувати, що тут князювали Володимир Мономах, Святослав Ярославич та інші князі, які потім займали великокнязівський стіл у Києві.

Не менш цікава історія міського прапора Чернігова. В Україні першу згадку про міські прапори знаходимо у привілеї Сигізмунда І Старого львівським міщанам на міській герб від 27.01.1526 р. Потім прапори, на яких зображувались герби, згадуються у привілеях Корсуню (1585 р.), Переяславу (1620 р.), Богуславу (1620 р.), Остру (1662 р.)

Деякі міські прапори дожили до нашого часу. У військовому музеї Стокгольма зберігаються прапори Києва та Львова. До Швеції вони потрапили як воєнні трофеї .

Опис чернігівського прапора був зроблений 1786 р. Опанасом Шафонським: „Магистрат Черниговский имеет, по старому обікновению, особливое магистратовое знамье, которое в торжественных выходах обще с цеховыми употребляется, треугольное, и состоит из голубого штофу. На одной стороне написан образ Преображения Господня- по сторонам сего образа на правой – пророк Мойсей, а на левой пророк Илия, в подножии онаго Святый апостол Иоанн, апостол Петр и апостол Ияков- на другой стороне прежний магистратский герб. Кайма онаго знамя желтого штофу, по краям которой, воместо позументу, золотыя и сребная сусальныя полосы и шелковым шнурком обшиты. На верху древка деревянная позолоченная булава и над оною такой же крест» . Загалом Оп. Шафонський описав 34 прапора – два міських (Чернігів, Прилуки), 32 цехових (Зенків, Прилуки, Ніжин, Борзна, Березне, Чернігів).

Праця О.Шафонського дозволяє простежити основні, характерні риси міського та тісно з ним пов’язаного цехового прапорництва Гетьманщини.

Колір полотнища:

- червоний (16 прапорів)

- зелений ( 8 прапорів)

- блакитний (6 прапорів)

- жовтий (4 прапорів)

Форма полотнища:

трикутник – п’ять прапорів, «двоерожных» – два. Решта не зазначена, але припускаємо, що вони були прямокутні.

Сюжети:

- Богородиця – 8 прим.

- Гербові емблеми – 7

- Покрова – 6

- Богоявлення – 5

- Арх. Михайло – 5

- Вм.Георгій – 5

- Св. Лука – 3

- Хрест – 3

- Цехові атрибути - 8 Кузьма і Дем’ян – 3

- Воскресіння – 2

- Вензель – 2

- Іоан Предтеча – 2

- Благовіщення – 2

- Микола Чудотворець – 2

- Ілля Пророк – 2

- Георгій Победоносець - 2 Дух святий – 1

- Преображення – 1

- Вм.Стратилат – 1

- Троїця – 1

- Ісус Христос – 1

- Вознесіння – 1

- Мироносиці – 1

- Арх.Гавриїл – 1

- Св.Димитрій – 1

- Ап.Петро і Павло – 1

- Св. Борис і Гліб – 1

- Положення риз Богородиці – 1

Як бачимо, превалює християнська емблематика.

Голівка держака прапора:

- булава з хрестом – 2

- булава зі списом – 1

- хрест – 1

- спис – 6

- спис із сокирою (алебарда) – 6

Таким чином, найбільш популярною та традиційною формою голівки держака прапора був спис.

Звернемо увагу на те, що по краю полотнища обшивали лиштвою, а вказані сюжети малювали фарбами. Техніку гаптування, на відміну від церковних речей, не використовували.

Слід зазначити, що зображення озброєного воїна на чернігівському прапорі треба, на нашу думку, трактувати ширше, аніж як тільки св. Владислава. Перед нами узагальнений образ захисника рідної землі. Витоки цього зображення сягають часів Київської Русі. Щось подібне ми бачимо на князівських печатках. Також можна розглядати цей малюнок, як уособлення легендарного засновника Чернігова князя Чорного. Слід брати до уваги й наступний факт. У 1625 р. був створений козацький загін для охорони Чернігова (до речі, це перша документальна згадка про чернігівських козаків, окрім звісток про легендарну Сновську Січ). Отже, трактування св.Владислава як козака теж має історичне підґрунтя.

Стосовно сюжету “Преображення Господнє”, то воно теж не випадкове. Адже в Чернігові стоїть найстаріший мурований храм східного слов’янства – Спасо-Преображенський собор ХІ ст. і для чернігівців він завжди був головним осередком віри і духовності.

Рішенням 12-ої сесії Чернігівської обласної ради 3-го скликання від 11 липня 2000 р. було затверджено герб і прапор Чернігівської області (автори І.Ситий, В.Павленко, А.Гречило). Герб: у срібному полі чорний двоголовий орел (герб Чернігово-Сіверщини з 1633 р., себто єдина й найдавніша земельна гербова емблема Лівобережної України) з червоними лапами та язиками, золотими очима й озброєнням (дзьоби та кігті), на головах – по золотій відкритій короні, а на грудях синій щиток із золотою облямівкою, на якому золотий знак засновника Великого князівства Чернігівського Мстислава Володимировича. Прапор: прямокутне зелене полотнище зі співвідношенням сторін 2:3, посередині якого проходить біла горизонтальна смуга (шириною 1/5 ширини прапора), а у верхньому від древка білому квадраті зображено герб області. На прапорі дві зелені смуги означають дві основні географічні зони області – Полісся і Лісостеп, а біла смуга уособлює річку Десну, яка їх розділяє.

Виходячи з вищеприведеного, можна припуститися до висновку, що найстаріший та найсильніший емоціонально, є знак князя чернігівського Мстислава Володимировича 1024-1036 (Хороброго). Свого часу Мстислав прославився тим, що переміг київського князя, свого брата Ярослава Мудрого, але потім застосувавши дипломатичний талант, домігся створення окремого Чернігівського князівства. Згодом зміг об"єднатися з братом проти загального ворога. В Чернігові, про найвидатнішого князя землі нашої нагадує Спаський собор, який він і заснував, в якому і похований.

Блакитний колір невід"ємно звязаний з річкою Десною, яка є символом Чернігівщини, ім"я якої і носить наша футбольна команда.

Зеленій колір - це взагалі колір Чернігова та чернігівської області, символ лісу та Полісся.

Тому підсумовуючи все сказане, наводимо до вашої уваги та обговорення варіант нової емблеми чернігівського футбольного клубу "Десна".